[indent] 1998-й рік був дивним, і троє царів — теж.
[indent] Мельхіор із трійки найбільше нагадував царя — по-королівськи одягнув пластикову золоту корону, охоче роздавав царську посмішку підданим — і великим, і малим, і однаково шумним.
[indent] Гаспар ввічливо посміхнувся, і лише проникливий глядач помітив би, що в падінні штучної корони з гладкого жіночого волосся було набагато більше умислу, ніж необережності.
[indent] Балтазар повільно крутив прикрасу у руках, наче й гадки не маючи, що йому робити з цією прикрасою, і не розуміючи, нахіба йому треба насовувати її собі на голову і для чого ламати цю комедію за тисячі кілометрів від рідного дому.
[indent] Словом, Гільєрмо д’Арсі завше був душею будь-якої компанії, і візит (а в його випадку непорушна обіцянка в обмін на роки свободи) до сімейства Бенето не став жодним винятком. Пауза і ніяковість швидко щезли, щойно з королівських кишень Мельхіора винирнули подарунки, та й сам він був для цього товариства одним великим подарунком — завжди готовим підбадьорити, пошуткувати, відповісти на будь-яке питання або неочікувані обійми. д’Арсі ж плентався в королівському ар’єргарді, досі виставивши перед собою дешеву прикрасу на зразок щита, завжди готовий до мовчазної оборони. Він неуважно слухав дошкульні зауваження Керолайн щодо шлюбних перспектив і подумки відзначав деталі Піренейського півострова в мініатюрі і приписував магії з нашумілої книжки про чарівника здатність умістити таку кількість прапорців, прапорів, плакатів, банерів, тканини, сухозлітки, ліхтариків, гірлянд, червоно-жовтих кольорів і людей на дуже обмеженій житловій площі. До їхнього приходу (ну, ще і принагідно до народження Ісуса) справді готувалися по-королівськи, і дуже скоро д’Арсі зрозумів чому.
[indent] Не треба закінчувати оксфорди з кембриджами, щоб второпати, що якщо вдома є неодружені дівчата, їх рано чи пізно треба видати заміж. Надто якщо їх п’ятеро чи скільки там. Надто якщо вони народилися в іншій країні. Надто якщо вірити, що шлюб здатен назавжди змінити життя багатого холостяка, і, звісно, на краще.
[indent] Смаглява шкіра, чорне волосся, обійми, поцілунки, доторки, питання, репліки, поверх голови, впритул до нього, повз нього, до нього, біля нього, сміх, посмішки, голоси, гул, а до всього ще й дитячий хор — і д’Арсі капітулював, опустившись у м’яке крісло біля невеликого телевізора. З екрана доносилася бліда копія нинішніх подій — американська вечірка звичайних тинейджерів, і Гільєрмо коротко і холодно кивнув старшому чоловіку в обмін на пляшку пива з ящика під його кріслом.
[indent] — Весело живуть, еге ж? — сеньйор лукаво підмигнув і легко повів головою, і д’Арсі не був упевнений, що старший чоловік має на увазі фільм. — Сеньйоро Бенето, чи не народився ще Ісус Христос і чи не загинуло ще молочне порося через нашу Хуану?
[indent] Почувся жіночий вереск, і до загального шуму додався брязкіт тарілок і дзвін пляшок. Старший сеньйор усміхнувся і приховав решту емоцій за сторінками газети. д'Арсі ж не бачив жодних причин для радості. Він уже добряче втомився, а возз'єднання з батьківщиною ще навіть не почалося. Утім, дуже скоро він засумував за своїм плюшевим прихистком, навіть за п'яними підлітками на екрані — вони ж бо жодних питань йому не ставили.
[indent] Бінглі встиг надати усім зацікавленим і стурбованим його анамнез до здибанки, однак що таке згадки, коли можна особисто усе витягнути на іспанському кріслі?
[indent] д'Арсі дарма не перехрестився після молитви і перед обідом, як з'ясувалося — ще й перед допитом. Його важко назвати ревним католиком, та від сеньйори Бенето, хазяйки дому, стурбованої матері, щирої іспанки, відгонило чимось інквізиторським. На її господарчу думку, антреме явно варто було підсолити. Муки  д'Арсі — відома ж приправа.
[indent] — А ви, сеньйоре, не сумуєте за Іспанією?
[indent] Гільєрмо слабо пам'ятав рідні краї, та навіть амнезію подолало б це непомітне бажання втиснути півострів у квартирі. Він залишився незворушним.
[indent] — Ні, сеньйоро, мені напрочуд добре в Англії. Я маю повагу до країни, яка мене гостинно прийняла.
[indent] Імпровізовані степи Кастилії помітно застигали.
[indent] — Повагу? Ви хочете сказати, що ми її не маємо, якщо ми сумуємо за рідним домом? Ми порядні громадяни, ми сплачуємо податки, і невже таку гостинну Англію принижує наше прагнення хоча б десь почувати себе як вдома? Скільки б ми не заробляли тут, — гордо випросталася сеньйора Бенето, — ми завжди залишимось іспанцями. І ми ніколи не цуратимемося свого походження і не приховуватимемо його в своїй мові.
[indent] З поваги до Бінглі, майбутнього нареченого, всі підтримували розмову англійською, однак сильний акцент і так не дав би нікому забути про походження славного сімейства Бенето. д’Арсі піднявся, швидко вклонився і вийшов у пошуках убиральні. Здається, цьогоріч комусь перепаде більше марципанів. Здається, він образив усе чорноволосе і чорнооке військо з незаміжніми доньками, доннами і дітьми, крім, хіба, Керолайн, що задоволено шкірилася йому і все поривалася щось прокоментувати.
Слава усьому вертепу, хоч не кинулася за ним услід.
[indent] Убиральні д’Арсі так і не вдалося знайти, патіо, всупереч загальній вірності Іспанії, у місцевому Вифлеємі не знайшлося, тож на кухні він припідняв шпінгалет, аби остудити трохи запал — і свій, і тутешніх, натягнув навушники і роздратовано обернувся, щоб побачити, хто не дав поліції карми арештувати цього чоловіка.
[indent] — Ти просто наступив на болючий мозоль, — Бінглі хлопнув його по плечу, присівши поряд на підвіконня, і втілив захват у черговій сигареті.
[indent] — Що, погано вписуюся в наречені для наступної доньки?
[indent] Бінглі коротко реготнув, і Гільєрмо скористався моментом, швидко викинувши недопалок із вікна. Місцеву екологію він навряд чи погіршить, а от легень друга йому дійсно шкода.
[indent] — Ти несправедливий. Вони не такі погані, насправді, ці доньки, і ми збираємося до клубу. Ти, я, Керолайн, Хуана, Ісабель, можливо, Марія, Лідія і Каталіна. А там ще народ підтягнеться.
[indent] — Малувато кавалерів для такої кількості доньок, а надто англійців.
[indent] — Ти нестерпний і дарма, до речі, очікуєш, що усі вони разом на тебе накинуться.
[indent] — Замало англієць?
[indent] — Занадто пихатий. Облиш весь цей пафос і поїдемо просто розважатися.
[indent] — Ну, а тебе не бентежить усе це лицемірство? Ти ж бо не дуже іспанець, а ледь не ступив ногою на рушник.
[indent] — Мене бентежить тільки моя наречена…
[indent] — До речі, єдина гарненька.
[indent] — … не заздри, а краще придивися до її молодшої сестри Ісабель. Вона дійсно непогана, і Хуана про неї дуже гарно відгукується.
[indent] — Вона для цього свій учнівський хор покликала? Для колективного відгуку?
[indent] — Тебе справді годі витримати. Захоплені діти прийшли привітати свою вчительку з Різдвом, з власної волі, до речі. А я тебе не можу випхати звідси, щоб разом круто провести час. Чи компанія незабутньої мадре тобі миліша, ніж красива дівчина подалі від своїх родичів?
[indent] — Вона наче непогана, але я не буду втішати дівча, для якої не знайшлося наречених.
[indent] — Тебе ніхто не просить. Але в клуб ти їдеш.
[indent] — Їду, Мельхіоре.
[indent] Бінглі усміхнувся і граційно вклонився перед другом. Прощатися з господарями і переконувати присутніх, що сеньйора Бенето не має рації у своїй хулі на нього, д’Арсі не став, тож швидко одягнувся і спустився надвір. Бо ж у різдвяний вечір у Лондоні таксі піймати ще важче, аніж сеньйорі Бенето — достойних англійських наречених для своїх дочок.